1.    Які Ваші твори останнім часом перекладалися й видавалися за кордоном? Якими мовами?

Цього року в Італії вийшов «Депеш Мод», в Німеччині та Польщі – збірка «Відсоток самогубств серед клоунів», десь ближчим часом мають вийти дві книги в Росії, восени в Німеччині має вийти «Гімн демократичної молоді», а в Чехії – «Біг Мак». Ну, так ніби все.

2.    Хто був ініціатором цих перекладів (Ви самі, іноземна сторона, вітчизняні видавництва, спонсори, грантодавці…)?

Іноземна сторона, як правило. Іноді, як у випадку з росіянами та чехами, з пропозицією звертаються перекладачі, які перекладають спочатку для себе, а потім уже шукають видавництво. Російське видання «Червоного Елвіса» підтримав журнал «ШО».

3.    Чи відомо Вам щось про іноземну рецепцію Ваших творів, а також сучасної української літератури загалом?

Ну, я намагаюсь слідкувати за реакцією, натрапляю іноді на рецензії. Але не знаю, як це все сформулювати, було б краще, якби це зробив хтось незаангажований. Те саме стосується і «рецепції сучасної української літератури загалом».

4.    Що, на Ваш погляд, потрібно, аби українська література була повніше представлена за кордоном?

Я не знаю. Мені здається, що «за кордоном» перекладають і видають те, що їм цікаво. Закордонні видавці та перекладачі (і російські, й польські, і, скажімо, німецькі та австрійські) насправді постійно шукають, що би їм перекласти та видати, але натомість було кілька разів таке, що радиш їм книгу українського автора, яка видається тобі надзвичайною, такою, що має бути зрозумілою всім, а вони ввічливо від неї відмовляються. Тому я справді не знаю, що потрібно робити, і чи потрібно щось робити взагалі. Писати потрібно.