Коментарі до Несамовита слов’янщина… без України?

Від: Sardonique

Sardonique — Fri, 05 Jun 2009 06:43:27 +0000

А на Кралюка, шановний Ась, попрошу не гнати: він якраз коментує все з пост-совкових позицій. Бо совкова критика або погодилася б з другорядністю українського фактора, чи й взагалі б заперечувала його існування. А крім того, Кралюк – добрий письменник, тільки що не розкручений. Та й мова в дискусії не про автора допису, а про Яньйон і її опус. І тут все видно, як на долоні: для незаангажованої (без надмірних сентиментів до України) письменниці ми й справді не вельми помітні. І тут звинувачувати треба не письменницю, а самих себе. Потрібно нагадувати про себе, підкреслювати свою присутність у Європі, у світі. І тоді напевно буде нам щастя!

Від: Ась

Ась — Thu, 04 Jun 2009 17:51:48 +0000

І ще. Не зрозуміло, чи цей п. Кралюк – філософ, чи історик, чи літерат? Чи все вкупі? І швець, і жнець, і на дуді грець. Тому й хапається все оцінювати, байдуже, що на рівні совкового розуміння

Від: Ась

Ась — Thu, 04 Jun 2009 17:48:58 +0000

П. Кралюк справно переписав анотацію до книжки та її прокоментував. А далі пустився в “досужиє размишлєнія”, що авторка, бачте не використала українського матеріалу. З учительсько-менторським тоном. Еге, вона ще багато чого не використала. Але річ не в тому, а в тому, що вона зробила! Як на масштаб однієї книжки – блискуче. Зрозуміло, вона спеціалістка у своїй галузі, бо – полоністка, і на роль знавця української літератури не претендує. Зате для польської науки книга знакова й революційна: 1) підважує культ католицизму та західництва; 2) акцентує слов’янську ментальність поляків; 3) переосмислює комплекс “Кресів”, осуджуючи експансіоністські замашки поляків. За все це їй честь і хвала. А вже про українську “несамовитість” хай напишуть Кралюки і К*, коли їм книжка не до шмиги .

Від: Cтаканчик

Cтаканчик — Thu, 04 Jun 2009 16:08:54 +0000

Ваше зауваження про Ms. Лободу в цьому котексті дуже цікаве. Йдеться, отже, про основне й запекле змагання двох колонізаторів за свідомість колонізованого.. Нині колонізованому вигідно вибрати західного (польського), бо він куди слабший і куди освіченішіий та пропонує куди цікавіший крам (НЕ храм!!! ) культури.

Від: Sardonique

Sardonique — Thu, 04 Jun 2009 08:05:39 +0000

ШАНОВНИЙ СТАКАНЧИКУ! Проблема ще і в тому, що латинський шрифт знали всі більш-менш освічені люди, тоді як у Європі кирилицю не розуміє ніхто крім сербів і болгарів. От і не помер ніхто з розгорнутим номером “Сучасности” на колінах. А сьогоднішня “Сучасність” (на відміну від тодішньої) стала такою, що від неї дійсно можна померти, розгорнувши. Загалом же нічого нового у цьому найкращому зі світів: погляди всіх народів спрямовані на захід, а не на схід. Як хто доскочив успіху і слави десь в Америці, то його всі знають. Поляки зачаровано дивляться на німців, на французів – і що їм якась Україна. А тим часом українка Світлана Лобода збирається пєрєєжжать в Маскву. Кожному своє.

Від: Cтаканчик

Cтаканчик — Wed, 03 Jun 2009 21:05:45 +0000

Можна додати менш відомий в Україні факт, що багато інтелігентів західної діаспори передплачувало “Культуру”, чого не можна сказати про польських передплатників “Сучасности”. Маланюк помер з розгорененим номером “Культури” на колінах.

Від: Cтаканчик

Cтаканчик — Wed, 03 Jun 2009 19:04:26 +0000

Трудно прогодитися з останнім реченням цікавої рецензії Петра Кралюка, що українці майже так необізнані з культурою Польщі, як поляки з нашою. Слід звертатися до загально відомих фактів: переклади Рильського й інших майстрів, українські спеціялісти польської літератури (Белей, тощо), масове читання польських письменників в передвоєнній Гапичині й західній Волині, масове читання польщизни серед дисидентів та іншгих молодих інтелектуалів за брежнєвських часів, маса наших студентів у польських університетах, тощо.