Ну, ось. Маємо чергового шевченківського лавреата в галузі літератури. Цього року – з Поділля, яке розкинулось мило, недбало й дало нам уже чимало. Шевченківських лавреатів. Скільки – не уточнюю, бо не про те нині мова. Мова про те, що наприпочатку березня Подільська височина вкотре аж повИщала від гордості. Й повищАла від радості. Чи вИщАтиме від аналогічних почуттів український читач, гортаючи книжку Павла Гірника?