«Церква бреше про Христа…», – так починається анотація до книги Дмитра Бачевського «Сповідь Христа», подана на зворотній стороні обкладинки.
Зізнаюся відверто, коли отримала книгу в дарунок від молодого і симпатичного автора, не змогла приховати своєї легенької настрожености, а відтак і недовіри… Річ у тому, що ця тема в світовій літературі, як, власне, і у світовому кінематографі, останнім часом стає чи не «наймоднішою», тобто найспекулятивнішою, найскандальнішою. Або ж просто темою на замовлення конкретних псевдорелігійних сект, яких розвелося – що аж не вмістити у свідомість психічно здорової людини… Саме тому книгу з такою викличною назвою я не сприйняла одразу. І, певно, автор сам відчув оте моє внутрішє сум’яття, поспішивши запевнити, що там – «нічого, окрім філософії». Можливо, ясні очі і приязна усмішка автора нагадали мені відому народну приказку: «Не кажи гоп, поки не перескочиш». Зрештою, книга вийшла, хоч і російською мовою, а проте у рідному мені видавництві «Факт», яке, так би мовити, не друкує «що попало». Тож ввечері я почала читати…
Ага. Про автора. Дмитро Бачевський народився 7 вересня 1978 року в м. Рівному. Закінчив київський славістичний університет. Автор книги «Спокушення світу», лауреат конкурсу «Гранослов-2002» та Міжнародної україно-німецької премії імені О.Гончара. Член Національної Спілки письменників України та Національної Спілки журналістів України. Нині працює PR-технологом.
А тепер – про книжку. Роман написано від першої особи однини, у вигляді автобіографії Христа, – виключно на основі канонічних Євангеліїв та апокрифів, а також стародавніх документів і манускриптів того часу, список яких подається у кінці книги – а це близько сотні першоджерел. Також використано кілька наукових філософсько-теологічних праць. Починається роман авторською передмовою, де йдеться про різноманітні спроби протягом двох тисяч років знайти істинне потлумачення Біблії і вчення Христа, про те, як християнська церква переслідувала всіх, хто намагався знайти у Святому Письмі глибшу суть, ніж та, яку було вигідно пропагувати священикам. Але ключ – у самому тексті Біблії, переконаний автор, і цей ключ – до геніального простий. Адже «вчення назареїв є духовним ученням, а тому всі тексти слід не пояснювати з точки зору логіки, чи, тим паче, сліпої віри, а розуміти і відчувати саме духовно, глибинами свого духа».
Якщо ж ближче до суто художньої характеристики роману, то твір написаний дуже просто і дуже майстерно водночас. Стиль написання нагадує давню оповідь, щедро приправлену великою кількістю притч, ненав’язливих філософських роздумів про призначення людини на землі, переконливих істин про Отця-бога, Матір-Природу та непорочне зачаття духовного народження… «Мене звати Ісус. Я син Марії і тесляра Іосифа з дому Давидового», – такий початок роману. Герой – Ісус із Назарета – розповідає про своїх батьків, про інших своїх родичів, про власне дитинство і прозріння, про учнів і фарисеїв, про походи і гоніння, про чудеса зцілення і людське невігластво…
Перед нами постають чітко і вдало виписані характери – Ісуса, кожного з його учнів, а також узагальнені образи давньоєврейських священиків та мирян, в котрих можна легко упізнати схожість із багатьма нашими сучасниками. Можна навіть знайти знайомі політичні переконання і гасла. Де жа вю – влада грошей і влада інформації, страх совісти і відсутність совісти, катарсис через глибоку внутрішню медитацію, пошук у собі – себе, а отже – народження істини… Актуально – в усі часи і в будь-якій країні світу!
«…І тут завіса в храмі мого духа розірвалася зверху і донизу, і я закричав. Я побачив отця-духа, який правив мною – своїм творінням – і добровільно віддав мене на хрест.
Я помер», – такими словами завершується «Сповідь Христа».
Вдале оформлення книги – яскраві плями свіжої крові на старовинній дошці – додає книзі ще більшої драматургії.
Коли я зрозуміла, що тримаю в руках справжню книжку, сильну книжку, здатну перевернути свідомість людини, відкрити очі на прості речі, вдосконалити, ушляхетнити людську душу, одразу ж кинула Дмитрові на e-mail свою щиру подяку і кілька слів захоплення. «Єдиний недолік Вашої книги, – дописала у кінці, – що вона написана не нашою мовою». Я навіть запропонувала авторові провести презентацію книжки у приміщенні Спілки письменників на одному із «Молодих вівторків». І Дмитро не забарився із відповіддю: «…Я дуже вдячний Вам за позитивний відгук, Ваша думка є для мене особливо цінною. Я би з задоволенням провів презентацію, проте, маючи певний досвід в сфері піару, підозрюю, що ніхто її не відвідає. Я – невідомий автор, а тематика книги, швидше за все, викличе підозру у моїй неадекватності J. Адже на подібні теми, на жаль, переважно пишуть психічно хворі люди або фанатично віруючі. З іншого боку, я не варився у літературній тусовці, і, можливо, помиляюся. Просто я не знаю, що сьогодні цікавить молодь і як настрої… Що стосується мови книжки, попередні твори я писав українською. З великим задоволенням написав би українською і цю. Проте тут зовсім інша справа. Я використовував у роботі переклади з давньої коптської мови на російську. Зрозуміло, що будь-який переклад не передає усієї глибини твору. Перекладати ще й на українську з російської означало би іще більше віддалятися від першоджерела. Крім того, наскільки я з’ясував, у світі, на жаль, поки що немає перекладачів, які б могли зробити якісний переклад з української. Це тимчасова, я переконаний, проблема, але зараз вона існує. Тому, якщо я хочу, щоб книжку прочитали за кордоном у хорошому перекладі, мушу чинити відповідно до ситуації…»
Можна посперечатися з Дмитром Бачевським, автором книги «Сповідь Христа», щодо складності чи проблемності перекладацької справи, але в одному неможливо таки з ним не погодитися – книга вартує того, аби її читали не лише в Україні…
Поет, прозаїк, драматург, перекладач. Народилася 1981 року в м. Фастові Київської області. За освітою - філолог (закінчила Київський Національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала журналістом на телебаченні, радіо та в пресі. Авторка поетичних книжок: «Суцвіття слів» (Київ, 2000) , «Поміж бузкових снів» (Київ, 2002), «Між богами і нами» (Київ, 2005), «Інші лінії» (Київ, 2008) та роману «Етимологія крові» (Київ, 2008), «Мандрівка линвою»/«Spacer po linie» (українсько-польське видання у співавторстві з Войчехом Песткою, Львів-Радом, 2008). Твори перекладалися польською, англійською, французькою, болгарською, македонською, азербайджанською та російською мовами, в Польщі та Азербайджані виходили окремими книжками. Перекладає з польської та болгарської. Добірки віршів, оповідань та новел неодноразово звучали на радіо, публікувалися в багатьох газетах, журналах, альманахах України та інших країн світу. Неодноразовий лауреат літературних Інтернет-конкурсів «Поетичні майстерні» та «Рукомесло» у номінаціях «поезія» та «драматургія». За роман «Етимологія крові» була нагороджена Міжнародною україно-німецькою премією ім. О. Гончара, стала лауреатом конкурсу романів, кіносценаріїв та п’єс «Коронація слова - 2008» (ІІІ місце) та конкурсу видавництва «Смолоскип» (ІІ місце).
