Фатальна пристрасть Ремарка

Марлен Дітріх

У Голлівуді Ремарк купається в славі: його приймають як європейську знаменитість, п’ять його книг екранізують за участю відомих зірок. Фінансові справи також не відстають від успіху. Письменник користується популярністю у кінодів різної величини, серед яких була навіть Грета Гарбо. Однак примарний блиск кіностолиці здавався йому марнославним та фальшивим. Він утомився від життя, і найкраще про це свідчать листи до Марлен: «Кажете, моє тіло порубцьоване і в синяках, кажете, в мене рвана рана на чолі й вирвано жмут волосся? Життя з пумами не минає безслідно, друзі. Іноді вони дряпаються, коли хочуть погладити, і навіть уві сні від них можна отримати добрячого стусана!».

Літературний Равік зміг порвати з Джоан, натомість Ремарк придумував нові й нові виправдання для Марлен. Вона все ще була йому потрібна: «Але цього не може бути! Не може бути, щоб ти й час, проведений з тобою, випали з мого життя, як камінці. Мусить щось залишитися, не може бути, щоб ці похмурі зміни в Голлівуді все притлумили, все перемішали, стерли, споганили!».

І лише після остаточного розриву з Дітрих та переїзду до Нью-Йорка 1945 року Ремарку вдалося завершити «Тріумфальну арку». Того ж року після публікації роману Марлен отримує відповідь на сторінках твору: «Брехуха… Жалюгідна брехуха… Забирайся до біса з усією своєю дешевою загадковістю… Один тобі потрібен для насолоди, іншому ти заявляєш, що любиш його щиро і зовсім по-іншому, він для тебе тиха заводь… Що ти знаєш про все це? Тобі потрібне сп’яніння, перемога над чужим «я»…». Марлен не очікувала почути такі відверті слова, тому в листі до батька виправдовується, – мовляв, Ремарк змалював мене гіршою, ніж я є, хоча насправді я набагато цікавіша за його героїню.

Не минуло й десяти років, як Ремарк вирішив одружитися з іншою зіркою – Полет Годар. Перед цим кроком письменник вкотре запропонував руку й серце своїй «пумі» і отримав чергову відмову. Можливо, одруження з Годар було помстою Марлен, яка на той час вийшла заміж за успішного режисера. А можливо, Ремарку подобалися жінки-хижаки: Дитріх любила перемагати коханців; Годар же любила лише діаманти.

Якось Ремарк зустрічався з 52-літньою Марлен за вечерею. То був вечір остаточної втрати ілюзій та сподівань. Згодом він напише: «Прекрасної легенди більше не існує. Все скінчено. Стара. Втрачена. Яке жахливе слово…».

Ремарк резюмував завершення нерозділеного кохання свого життя в «Тріумфальній арці» крилатим висловом: «Кохання не плямують дружбою. Кінець є кінець». Однак з того часу все його особисте та літературне життя поділяється на два періоди – до і після Марлен.